Історія села Гориславці

Відомий французький письменник Антуан Сент-Екзюпері говорив: «Всі ми родом з дитинства», а ми додамо – всі ми родом з Гориславців, мальовничого квітучого села на зелених  полтавських рівнинах, оточеного пахучими луками, чарівним лісом, змійкою річки Сухий Кагамлик.
1.     с. ГОРИСЛАВЦІ.
      За архівними джерелами назва села походить від прізвища перших поселенців – трьох рідних братів на прізвище Гориславець.
      За народними переказами: жили три брати, жили своїм хутором. Одного разу напали на них вороги, брати мужньо захищали свою землю, захистили, та всі троє загинули, принісши своєму краю гори слави. З того часу і назвали хутір Гориславці, а на могилах героїв насипали високі кургани, які в народі називаються Три Брати.
      Гориславській сільській раді підпорядковані села: Коржівка, Миловидівка, Олефірівка.
      Миловидівка розташована на лівому березі річки Сухий Кагарлик, і коли цариця Катерина проїжджала по правобережжю, то, поглянувши ліворуч, сказала: „Какой милый вид!” З того часу і називається Миловидівка.  
      Олефірівка – від прізвища власника земель пана Олефіра.
      Миловидівка і Олефірівка мають і інші народні назви – Задорожнівка і Соколянка. Задорожнівка – від прізвища колишнього власника маєтку і земель пана Задорожного, а Соколянка – від прізвища московської пані Сокологірної, що стала дружиною пана Олефіра. В посаг за панянку її батько дав майстрових людей – шевців, ковалів, ткачів. І прізвища на Соколянці були такі: Швець, Кравець, Ткач, Коваль. 
     
2.     Гориславці – село Кременчуцького району Полтавської області, центр сільської ради. Розташоване на правому березі річки Сухий Кагамлик (басейн р. Дніпро) за 20 км від райцентру м. Кременчук та за 6 км від залізничної станції Рублівка.

     3. 1) Про найдавніші поселення відомості відсутні.
         2)С. Гориславці засноване в другій половині 18 ст. (1776 рік) вільними козаками – трьома братами на прізвище Гориславець.
         3) За переписом 1859 року  с. Гориславці було козацьким хутором, на якому налічувалось 12 дворів з 120 жителями. 
             В 1910 році в селі Гориславці Кохнівської волості Кременчуцького повіту – 113 дворів, 659 жителів.
            Жителі села займалися хліборобством, збували в місті збіжжя та іншу продукцію, а ті, що не могли обробляти землю або зовсім її не мали, наймалися працювати до багатіїв. Незначна частина жителів займалась ремеслами: ткацтвом, теслярством, чоботарством та ін..
  
     4. Найважливіші віхи розвитку села.
    1) Розвиток духовності.
 Протягом 19 ст. Основним духовним центром села були церкви в селі Погреби та Богомолівка (зараз Червонознам’янка), прихожанами яких були жителі села Гориславці. При церквах діяли церковні школи.
         З приходом Радянської влади в Гориславцях працювала початкова школа, а в Задорожнівці навчалися учні 4-7 класів. Директором цих двох шкіл був Сіренко Дем’ян Лаврентійович, добра пам’ять про якого і досі живе в серцях односельців. Учителем за покликанням був Грінченко Прокіп Васильович, учитель біології, історії, географії, який разом зі своїми учнями  створив прекрасний шкільний сад. Теплі спогади про себе залишила техпрацівниця далеких 60-х років Приходько Марія Федосіївна.
         В 1960 році було побудовано приміщення восьмирічної школи, яке функціонує до цього часу. 25 років директором цієї школи працював Галаневич Юрій Миколайович, 18 років – Пешко Володимир Миколайович.
         В селі завжди працювали відділення зв’язку, сільський ФАП, клуб. Тривалий час заввідділенням зв’язку працювала Салабай Олександра Петрівна, листоношами Стороженко Аврам Іванович, Сухорук Олександра Іванівна.                  
         В селі завжди працював дитячий садок або дитячі ясла. Назавжди запам’ятались дітям завідуюча дит’яслами Стороженко Марія Павлівна та Назаренко Тетяна Леонідівна, вихователі Старик Лідія Андріївна та Приходько Світлана Павлівна, няні Копитько Ганна Тихонівна і Петулько Марія Степанівна.
         Наше село співуче, тому  в селі завжди були аматорські колективи: це і колектив „Берегиня” (керівник Березняк Федосій), це і вокально-інструментальний ансамбль „Гориславочка” (керівник Назаренко Олександр Федорович), це і теперішній народний колектив „Берегиня” (керівник Романюк Федір Тихонович).

2) Розвиток сільського господарства.
           В січні 1918 року було проголошено Радянську владу.
           Було утворено три колгоспи: в Соколянці – ім. Ворошилова, в Задорожнівці – ім. Будьонного, в Гориславцях – ім. Леніна.
         Від голоду 1932-33 років померло близько 330 чоловік. Вмирали цілі сім’ї по 5-7 чоловік. На кожному з 3-ох великих цвинтарів є місця поховань: десятки великих розсунутих могил, зарослих земним дерном.
         Перед війною село відбудувалось, колективізація пішла людям на користь. Люди гуртом будували житло, соціальні об’єкти, працювали в колгоспах.
         Під час німецько-фашистської окупації (11.09.1941 – 27.09.1943) гітлерівці розстріляли 5 мирних жителів за непокору. На примусові роботи в Німеччину було вивезено 135 жителів села, дехто так і не повернувся додому. Мобілізовано на Велику Вітчизняну війну 270 жителів, серед них 6 молодих дівчат.
         Після війни 3 колгоспи було об’єднано в один з центральною садибою в селі Гориславці. Головою колгоспу був обраний Дмитро Прокопович Бондаренко, що пропрацював на цій посаді 26 років. Село ожило, піднялося з руїн, вернулися з війни контужені, зранені, інваліди. Село відбудовувалося. Були побудовані комори, ферми, склади, школа, дитсадок, медпункт, відділення зв’язку, лазня, млин, автотракторні гаражі, їдальня.
         Село і люди працювали, навчали дітей, наповнювали казну держави і свою казну, колгоспну.
         В 1955-1962 рр. працівники колгоспу були неодноразовими учасниками і лауреатами Виставки досягнень народного господарства в Москві: Гориславець Федір Олексійович – бригадир рільничої бригади;
Гориславець Іван Корнійович – тракторист;
Бондаренко Дмитро Прокопович – голова колгоспу;
Салабай Олександр Олександрович – бухгалтер;
Балим Григорій Борисович – агроном;
Приходько Ганна Максимівна – ланкова рільничої бригади та багато інших.        
         В 1967 році в селі було встановлено пам’ятник Г. І. Петровському, чиє ім’я став носити колгосп, згодом радгосп і центральна вулиця села.
         В 1969 році в Москві відбувся ІІІ-й Всесоюзний з’їзд колгоспників. Від місцевого господарства делегатом був механік Погорілець Володимир Якович.
         Добротний механізований тік, олійниця, будинок культури, гараж з опалювальними боксами, газова котельня, майстерня по ремонту техніки, нова с/г техніка – то був плід праці сотень гориславських трударів, їх шефів з Кременчуцьких підприємств. В цей час головою колгоспу був Коваленко Федір Іванович, який згодом був обраний головою Піщанської сільської ради, до якої входили і села теперішньої Гориславської сільської ради.
         В 1977 році колгосп було реорганізовано в радгосп по вирощуванню садової продукції. Молочна і м’ясна галузі були в розквіті. Директором радгоспу в цей час був Бубела Петро Федорович, досвідчений агроном.
         Кращими доярками були: Москаленко Антоніна Олександрівна, Сагайдак Ганна Панасівна, Мороз Марія Калістратівна, Міхно Лідія Іванівна, Велико трав Надія Павлівна, Приходько Марія Остапівна. 
         Кращими механізаторами були: Приходько Іван Федорович, Бутенко Павло Якович, Гориславець Іван Корнійович, Овчаренко Володимир Олександрович.
         В 1989 році, коли директором радгоспу був Дон Володимир Володимирович, центральна вулиця села була газифікована.
         Через село прокладена добротна дорожня магістраль. Село зв’язане автобусним сполученням з райцентром, навколишніми селами.
         В 1994  році радгосп було реорганізовано в КСП „Промінь”, а згодом в агрофірму „Промінь”, директором якої була Коровніченко Євдокія Михайлівна.
         З 2004 року велике господарство було розпайоване, земельні паї віддані різним приватним підприємцям та господарствам.
3) Сільська кооперація.
       Після війни в селі працював тільки один магазин в Гориславцях, продавцем був Логвиненко Василь Васильович. З часом магазини з’явилися в кожному селі, кращими продавцями були Коваленко Неля Дмитрівна, Долозіна Клавдія Максимівна, Приходько Ольга Петрівна, а зараз в Гориславцях навіть 3 магазини.

4)Розвиток сфери обслуговування.
     Дана сфера завжди була представлена індивідуальною трудовою діяльністю. В селі працювала швея від Будинку побуту Кузьменко Любов, відома й шанована людьми модистка Мойленко Ніна Павлівна.
     В 1987 році був відкритий філіал Кременчуцького районного будинку побуту, в якому працювала Швець Таміла Петрівна. Але в 90-х роках був закритий.
  
       5. Село сьогодні.
                1)Демографічна ситуація тривожна: природний приріст населення від’ємний, відбувається процес старіння населення. Але за останній рік збільшилась кількість новонароджених, більше молоді залишається в селі в зв’язку з появою нових робочих місць. За перспективною мережею набору дітей до 1 класу 2006 рік є переломним: з 2007 року кількість дітей збільшуватиметься. Є надія на те, що демографічна ситуація покращиться.
                2)Освіта.
В селі працює Гориславський навчально-виховний комплекс "загальноосвітня школа-дошкільний навчальний заклад".
За наслідками навчально-виховної роботи школа постійно знаходиться в трійці кращих серед шкіл І-ІІ ступенів. Учні школи є призерами районних конкурсів та змагань.
Школа є культурним центром села, багато виховних заходів проводяться в тісній  співпраці з працівниками культури.
Приміщення школи не радує око, але учнівський і вчительський колективи прикладають максимум зусиль для того, щоб навчатися в ній було зручно, комфортно і приємно: в коридорі і в класних кімнатах радують око тематичні стенди, озеленення – все це створено старанними руками. 
             3)Культура.
В селі постійно працює сільський Будинок культури, де проводяться вечори відпочинку, загальносільські свята. Директор СБК Назаренко Т. Л. Добре слово слід сказати про те, як роботящий, співучий гориславський люд старається зберегти пісенну скарбницю сільської України. В селі працює народний аматорський фольклорний ансамбль „Берегиня”, створений колишнім завідуючим СБК Назаренком О. Ф.. Керівник колективу – Романюк Ф. Т.. „Берегиня” неодноразово прославляла і славить наш край в Києві, в Полтаві, Кременчуці, на Сорочинському ярмарку і в інших місцях. На місцевій сцені вона постійно.
В селі працює бібліотека, завідує нею більше 30 років Гориславець Галина Олексіївна.  


4) Медичне обслуговування.
За станом здоров’я населення слідкують працівники місцевого ФАПу, який підпорядкований Піщанській медичній амбулаторії, фельдшер Логвиненко Д. С. та медсестра Старик Л. А.

  5) Сфера обслуговування та послуг.
В селі працює відділення зв’язку (начальник Терещенко Л. М.), працівники якого за будь-якої погоди доставляють новини у вигляді періодичної преси до кожної домівки, кожному передплатнику.
Працює АТС на 100 номерів.
Жителів села обслуговують 6 магазини.

Немає коментарів:

Дописати коментар

  24 березня відзначається Всесвітній та Всеукраїнський день боротьби з туберкульозом. З метою попередження цього захворювання була проведен...